Еміль Каменір : Україна знову в моєму серці

Распечатать статью Распечатать статью

 

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Т.Г.Шевченко
Хронологічно моє життя розділена на три майже рівні частини, прожиті в різних країнах. Перша — дитинство, юність, молодість — в Україні, друга — становлення і зрілість — у Росії, третя — в Ізраїлі. У оні часи Україна і Росія були стовпами єдиного СРСР, що декларував братство і непорушну дружбу народів. Однак умови життя в них, тим більше для єврея, були досить різними. Живучи в Росії, мав реальне уявлення про життя в Україні, так як часто бував у Києві, Львові, Харкові. Але через півстоліття після розставання з Україною вона знову увійшла в моє життя. Її провідником став київський Майдан. Ловлю себе на тому, що починаю думати українською, згадувати рядки українських поетів, вставляти українські приказки.У своєму блозі розмістив безліч постів про Україну та Гімн України російською мовою. Який гарний Гімн! Тепер удома і на Cheap Shoes for Women зустрічах з друзями часто обговорюємо українські події. Ряд українських сайтів розташувалися на самому зручному місці монітора мого комп’ютера . День починаю і закінчую блуканням в інтернеті в пошуках інформації про Майдан, події в інших містах України. І раптом в інформпростір увірвалися події в Криму. Життя в Криму теж представляю не з чуток. Адже з мого життя в Україні третина пройшла там . За вісім років його об’їздив уздовж і впоперек: Сімферополь і Севастополь, Ялта та інші міста південного узбережжя, Бахчисарай і Білогірськ, Феодосія. Тепер, занурившись в українські події, склав собі уявлення про сучасної української дійсності, устремліннях і сподіваннях народів України, сучасної політичної еліти.
За часів СРСР за родом своєї діяльності — просування науково -технічних розробок, мені доводилося неодноразово бувати в багатьох регіонах неосяжної країни : Центр та Північний Захід, Урал і Сибір, Далекий Схід, Україна і Грузія, Молдова і Прибалтика, Казахстан і Узбекистан. Найчастіше після робочого дня в обшарпаних номерах готелів або у гостинних господарів за чаркою чаю виникали посиденьки котрі, як правило, закінчувались під ранок. На них обговорювалася життя і зовсім небезпечні на ті часи різні аспекти незалежності республік і регіонів. У ту пору перспектива самостійного господарювання республік , за винятком України, представлялася нам вельми туманною. У СРСР  Україна була найбільш розвиненою республікою і здавалася єдиною готової до політико — економічної незалежності, створення процвітаючої держави, впевнена у світі міжнародних відносин .

Основою такого сприйняття був ряд фундаментальних факторів.

По-перше, людський фактор. Народ України протягом всієї своєї великої історії мав досвід державного управління , яскраво проявив національно -культурну життєвість, завжди показував величезну тягу до самостійності. На різних історичних етапах його пасіонарії явили всьому світу здатність української душі до самобутнього творчості і готовності до самопожертви. Український народ , маючи давні традиції виживання, явив світу своїх філософів і релігійних пастирів різних конфесій, письменників і композиторів, режисерів і артистів, вчених і космонавтів, співаків і …. , а також вміле селянство і майстровитих робітників.

По-друге, природні ресурси . Населення України( тоді складало 52 млн. чоловік)  проживає в умовах сприятливого клімату, багате родючими землями і теплим морським узбережжям, водними і лісовими ресурсами, вугіллям, газом.

По-третє, інфраструктура. Вже в ту пору Україна відрізнялася розвиненою транспортною мережею залізних і автомобільних доріг, повітряних і водних трас, а також портами для їх обслуговування.

По-четверте, наука і виробництво. В Україні була своя наука і освіта, промисловість у важливих галузях : ракетно -космічна техніка, авіабудування, електроніка, атомна енергетика, і продуктивне сільське господарство.

На цьому тлі, коли 23 роки тому, при безпосередній ініціації першого президента України розпався СРСР, здавалося, що республіка втілить своє сподівання про незалежність і семимильними кроками зробить крок у світове співтовариство процвітаючих країн .

І ось 4 роки тому, після двадцятип’ятирічного відсутності, я знову опинився у своїй Україні. Був у Києві та Львові, у своєму рідному Малині. І побачив — автобуси, в яких незручно сидіти, вагони, в які не хочеться заходити, аеропорт, в якому важко пройти і ніде присісти, кладовища, на яких до могил не підійти. Ще один маленький штрих нинішнього кримського побуту, почерпнутого з телевізії: у багатьох місцях, як не було, так до цих пір і немає централізованої каналізації.

Мої українці.

Про ваше життя говорять ваші доходи .

Будучи по населенню та площі після РФ другою країною серед країн з розпавшігося СРСР, Україна займає 9-е місце по валовому внутрішньому продукту (ВВП) на душу населення за паритетом купівельної спроможності :

РФ — 23549 , Литва -23487 , Естонія -23024 , Латвія — 21 005 , Білорусія -15579 , Казахстан — 13 892 , Азербайджан -10624 , Туркменія -10583 , Україна — 7418 , Вірменія -6645 , Грузія — 5902 , Узбекистан -3591 , Молдавія — 3424 , Киргизія -2409 , Таджикистан -2247 .

І це при тому, що стартові умови України були незрівнянно краще, ніж у інших республік.

Відчуття, що самостійність розбилася об буденність, коли з року в рік кожен день треба займатися своєю справою: трудитися, ростити дітей, облаштовувати своє вогнище, де попало не гадити, сміятися над політиками.

Зате постійним рефреном проходить: «Слава Україні ! ». Але ще пам’ятні здравиці на кумачі : «Слава СССР! Слава КПРС ! Слава радянському народу ! ». Ці здравиці не врятували країну! Вона розпалася

Чим ви зайняті мої українці, на що йде ваш багатовікової порив — на облаштування свого життя або на бодання один з одним і з сусідами, на творення гідного сьогодення або на мрії про краще майбутнє ?