Eмiль Каменiр:ДОНБАС ВІДОКРЕМИТИ, НЕ ТРЕБА БОРОТИСЬ( фантазії)

Распечатать статью Распечатать статью

http://kamenir.meximas.com/?p=3357
1.«Референдум» у Донбасi
У міждержавних відносинах підтримуються два одночасно важко здійсненних принципу: права народів на самовизначення і територіальної цілісності держави. У реальних умовах ці принципи приходять в протиріччя один одному. Фактично в сильній державі своє право на самовизначення народ може добитися лише силою.
У ряді територіальних утворень Донецької та Луганської областей України 11.05.2014г. групами сепаратистів, які  із зброєю виступили проти центральної влади і допустили кровопролиття, були організовані « референдуми». На них ставилося запитання : «Чи підтримуєте Ви акт державної самостійності Донецької ( Луганської) народної республіки?». Не можна було не помітити відсутність обговорення «референдуму» і винесеного на нього питання представниками інтелектуального стану: вчених , письменників, юристів, суддів, лікарів, вчителів, журналістів і т.д. Нинішні керівники сепаратистів — онуки тих, в ім’я яких була введена класова законність, адже їх діди представляли гегемона держави — ​​робочий клас. Вони тільки скинули робу інтернаціоналістів і залишилися у своїй природній шкурі націоналістів.
Результати минулих «референдумів» очікувані, ці результати прихильники української федералізації можуть вважати ударом по нинішній українській унітарності . Близько  90 % громадян, що взяли участь у « референдумі», на питання відповіли «ТАК». Вражає не відсотки сказали «так», а черги людей які бажали взяти участь в голосуванні. Навіть якщо врахувати, що голосування було не на всіх ділянках, величезні черги громадян прагнули висловити своє слово , свідчить , що питання не надумане, що у людей нагоріло і влада їх уже дістала.

2.Аргументи влади проти «референдумів»
Природно центральна влада та міжнародна спільнота «референдуми » не визнали легітимними, як за формою проведення, так і за результатами. Аргументація міжнародного співтовариства, звичайно, важлива, але вона вторинна по відношенню до думки влади. Адже, міжнародне співтовариство безпосередньо не бере участі в протистоянні сторін , у всякому разі , не повинно брати участь.
Основні аргументи влади — «референдуми» не легітимні і неприпустимі, так як суперечать конституційним положенням і правовим законам сучасної України. .Аргументи такого плану в значній мірі носять академічний характер, вони відображають законсервоване минуле.
По-перше, всі конституційні та законодавчі акти це не  фізична  константа, що залишається незмінною в усі часи. Вони не послані нам згори і приймаються не небожителями, а групами людей, що виражають ті чи інші політичні уподобання . З розвитком суспільства змінюються і переваги.
По-друге , реалії життя завжди пробивають собі дорогу через застигле минуле, а зміни в законодавстві, як правило, йдуть пізніше, часто запізнюючись з відображенням змін .
Ці та подібні аргументи особливо зворушливо в устах секретаря з ідеології колишньої компартії УРСР, партії , яка ввела надумане положення «соціалістична законність». Вона виступала і обвинувачем, і захисником, і суддею, і тюремником, і наглядачем при нав’язуванні правопорядку суспільству. У той самий момент, коли стало безпечно, секретар переродився в Президента і став одним з ініціаторів ігнорування законів цивільного розпуску величезної країни — СРСР. В результаті узаконений розпуск замінили на розпад, нав’язаний лідерами трьох республік. Ось відлуння розпаду майже через чверть століття гукнулося кримської проблемою.
Переважна більшість сучасних країн отримало незалежність не подарунком від діючої влади, а в результаті силового тиску та порушення чинного права. Визнання конкретних змін кордонів всередині держави це питання балансу сил в країні і навколишньому світі.
Розпад СРСР також стався всупереч конституції та чинним законам. Він теж супроводжувався різним ступенем кровопролиття в боротьбі за владу в Росії , Вірменії та Азербайджані , Грузії та Казахстані , Киргизії та Литві , Молдавії і Таджикистані , Туркменістані та Узбекистані.

3.Незграбна  боротьба з сепаратистами
Можливо, настав час, коли і Україні  треба випити цю гірку чашу. Зараз на Донбасі ллється кров, гинуть сепаратисти , що вимагають незалежності, гинуть солдати , що захищають конституційний лад єдиної України, гинуть ні в чому не винні цивільні особи. Рахунок убитих і поранених з обох боків йде вже на сотні.
Стратегію антитерористичної операції неможливо розрізнити. Контролювати територію не виходить, вдається створити тільки опорні точки. Повідомлень про нейтралізації лідерів сепаратистів теж не з’являються. Більше того, коли одні силовики їх випадково затримують, то знаходяться інші, які відпускають.
На обличчя явна непідготовленість всіх силових структур до дій проти сепаратистів, вони затягують з виконанням наказів або виконують їх через пень колоду, а деколи взагалі не виконують. Відзначено здача військовослужбовцями зброї та перехід груп на бік сепаратистів.
Україна має Збройні сили , але вони свою функцію захисту не виконують. Крим був наповнений різними видами військ , але вони залишили його без натяку на опір.
Загалом, Україна знаходиться в складній ситуації за всі 23 роки своєї пострадянської історії, своєї реальної незалежності. Боляче усвідомлювати і гірко про це писати , але доводиться констатувати, що за ці роки в Україні не тільки не встановилася право, але не скріпить державність. У цій ситуації, коли обруч державності не скріплює , коли обмежені час і кошти , коли на кордонах стоять війська величезної імперії, в ім’я порятунку держави потрібні не так тривіальні кроки. Україна повинна усвідомити , що США , а тим більше ЄС , за неї воювати не будуть , а тому НАТО не прийде в Україну. Влада повинна діяти на упередження , а вона не те, що діє своєчасно, вона запізнюється.

4.Погляд від зворотного
У залагодженні конфлікту на Донбасі не видна підтримка громадян дій влади.
У сепаратизмі Донбасу, крім етнорусской , сильна ще й соціально-психологічна компонента. Зовсім недавно шахтарський край був цитаделлю влади, а шахтарі — робочий клас був гегемоном, адже він давав на гора вугілля- енергію п’ятирічок . Скрізь, де скукошівалась вугільна промисловість, виникали бунти. Пам’ятна забостовка шахтарів Росії — грюкотіння касками на Кузнецькому мосту. Самим яскравий приклад — бунт шахтарів Англії з жертвамі , на який М.Тетчер відгукнулася залізною хваткою.
Донбаський сепаратизм небезпечний для Центру ще тим, що він підживлюється місцевим олігархатом, який свій вплив на сепаратистів постійно буде використовувати для шантажу влади.
Не треба намагатися кровопролиттям вилікувати Донецьку  та  Луганську області від сепаратизму, немає необхідності в загибелі цивільних осіб, силовиків i  сепаратистів. Кровопролиття має бути припинено.
Якщо навіть гостра фаза сепаратизму буде задушена, вогнища його будуть тліти багато років, іноді спалахуючи вогнищами. Території, пройняті сепаратизмом, поводяться як шантажисти, кожен раз розбурхувати громадську думку, вимагаючи все нових і нових поступок . Історія свідчить, що сепаратизм хвороба з категорії хронічних, фінансовими вливаннями невиліковується .
Якщо кращим рішенням для країни є відсутність сепаратизму, то треба від нього позбавитися. Для цього потрібно визнати самостійність сепаратистів, відокремивши їх разом зі сплячими курганами темними в степ Донецьку.
Нехай вогнями сіяє Донбас!

5.Умови відділення
Відділення сепаратистських територій повинно пустити в русло міжнародного права за участю зацікавлених сторін, але з дотриманням непорушних вимог.
У кожному, підкреслюю у кожному, населеному пункті Донецької та Луганської обл. проводиться референдум на предмет відділення від України. За результатами референдуму населений пункт змінює свою державну приналежність, тільки якщо більшість його жителів висловилося за це. При розмежуванні кордонів відокремлювані пункти повинні створювати територіальну безперервність .
На об’єднаних    відокремилюваних    територіях Донецької та Луганської областей буде проголошена держава Новоросія, визнана її сусідами і міжнародним співтовариством.
Вже зараз ясно, що не всі населені пункти погодяться поміняти свою юрисдикцію. Адже проводився також 11.05.2014г. «Референдум» про приєднання селищ Донецької та Луганської обл. до Дніпропетровської обл., якій підтримало, за повідомленнями інтернету, більше 2 млн. осіб .

6.Переваги договірного відділення
При цьому алгоритмі відділення зникає предмет протиборства і обидві сторони виявляються у виграші: припиняється кровопролиття, сепаратистські утворення , отримуючи державність, йдуть з суспільно — політичного та економічного життя України, між сторонами встановлюються межі, узгоджені і закріплені міжнародними договорами.
При цьому алгоритмі Україна одержує найважливіші базисні переваги:
1.Демократична система управління територіями зміцнюється, так як з неї вибивається величезна і потужна донбаське олігархічна ланка, яка не завжди лояльна   демократичній системі .

2.Народное господарство країни отримує потужний імпульс для розвитку, так як:
— Частка  депресивних районів фізично і економічно скорочується;
— Потреба в енергетичних ресурсах ( газі) зменшується ( енергоємні виробництва змінюють свою юрисдикцію ) ;
— Фонд державних дотацій розподіляється на менше число регіонів ;
— Екологічна середовище проживання поліпшується.
3.Населеніе України зменшується на кілька мільйонів людей, але воно стає більш моноетнічним і мономентальним, що є найсильнішою скріпою державності.

Позбавлення від економічно дотаційних районів , енергоємних виробництв , знизить тиск на бюджет, при цьому з’явиться можливість, збережені сотні мільярдів гривен, пустити на розвиток і процвітання країни. Країна стане привабливою для іноземних інвестицій.

Можливо, настав час, коли Україні доведеться самій піти на різання по живому — не тільки відпустити Донецьк і Луганськ , а й проводити їх. Це сприятиме запобіганню розповсюдження зарази на інші важливі території від Харкова до Одеси.

7.Резюме
Для України Крим втрачений, Донбас на черзі-це сьогодні варто визнати як даність. Українці в силах за допомогою американців і європейців зробити їх тільки одним з битв за свій тріумф, адже, програні битви – ще не програна війна.
Якщо зараз, після сотень років метань, роз’єднань та об’єднань, Україна вистоїть, нехай навіть ціною втрати (краще віддачі) частин двох регіонів, вона отримає унікальний шанс ще за нинішніх поколіннях побудувати країну, привабливу для життя людського співтовариства. Це досяжно  при наявності в Центрі достатньої політичної волі та наполегливості.
перевод c googl поста от 20.05.14: http://kamenir.meximas.com/?p=3353

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *